Від асиміляції до гостинності: переосмислення освіти переміщених дітей війни та необхідності турботи (Англ)

Анотація

Російська війна в Україні спричинила масштабну демографічну кризу. Країну покинули 6,9 мільйона людей, 76% з яких — жінки та діти. Ці діти не лише травмовані війною, а й стикаються з незнайомим середовищем, його новими правилами, звичаями та мовами, що додає стресу й може завадити їм успішно продовжувати навчання та будувати нові стосунки за кордоном. Такі труднощі роблять нагальним питання про те, як найкраще допомогти цим дітям м'яко інтегруватися в нові суспільства, не втрачаючи себе та своєї культурної ідентичності, і подолати травми, отримані від воєнного досвіду. Використовуючи поняття гостинності Жака Дерріди та етику турботи Нел Ноддінґс, стаття досліджує, як приймаючі спільноти можуть створювати турботливі освітні простори, що вітають переміщених дітей без нав'язування агресивної асиміляції. Стаття виявляє, що війна має глибокий несприятливий екзистенційний вплив на своїх жертв, зокрема й дітей. Тому потреба подолати цей вплив стає фундаментальною для дітей війни, а зробити це можна лише в турботливому, гостинному освітньому середовищі, і це необхідно, щоб ці діти могли надалі успішно навчатися. Стаття наполягає, що створення турботливої, гостинної атмосфери необхідне й для педагогів, щоб допомогти переміщеним дітям задовольнити ці фундаментальні потреби, відновити довіру та м'яко інтегруватися в нові спільноти, не зазнаючи додаткової травматизації від примусової асиміляції.