У цій доповіді я запитую, як війна перейшла від «шляхетного» образу, підкріпленого «героїчним міфом» теорії справедливої війни, до «зла» в сучасному моральному сприйнятті. Спираючись на парадигму звірства Клаудії Кард, я говорю про тілесний опис зла й застосовую цю рамку до феномену війни, щоб оприявнити, як «героїчний міф» та риторика jus ad bellum регулярно маскують звірства й посилюють заподіяну війною шкоду. Далі я перевіряю теорію справедливої війни на конфліктах ХХ та ХХІ століть, наголошуючи на трьох вадах теорії, які виявляє застосована рамка:
(1) критерії jus ad bellum систематично маніпулюються лідерами, щоб видати агресію за оборону чи визволення;
(2) норми jus in bello абстрагуються від тілесної шкоди війни й передбачувано зазнають краху перед локальною реальністю війни;
(3) навіть оборонні війни, що ведуться заради виживання, неминуче породжують зло, а тому не можуть відповідати абсолютним моральним засадам, яких вимагає теорія справедливої війни.
На завершення, я окреслюю етичні та політичні наслідки трактування війни як втілення зла, зокрема, поворот від казуїстики справедливої війни до зосереджених на мирі реформ, що надають пріоритет полегшенню людських страждань.